|
ЧОБОТИ
Під порогом,
Слідами зачовганім,
Зупинились
Заглеєні чоботи.
На обійстя,
Листками застелене,
Позбігалися
З вербами клени.
Посходились
Далекі дороги
Поклонитися
Низько у ноги.
А сонця,
Як великі бодні,
Десь котилися
По оболоні...
О не лий, мамо,
В чорний глечик
Білі сльози,
Туманом заклечані.
Не годуй мене
Сумом сивим,
Не клади рано
Спати сина...
Молоко свіже
Гіркне в чобані...
У кутку стоять
Батькові чоботи.
На землі, під землею,
Під небом...
А для щастя
Так мало треба:
Сниться вдовам
Медовий місяць.
Вдови слізьми
Гречаники місять.
|