|
АПОЛЛОНІЯ
Аполлоніє, мамо рідна,
Чому нині тебе не видно
На дорогах, дощами вмитих,
Над свічадами мого світу?
Твої очі налиті морем,
Твої думи зростають в гори.
Чорнобривці квітують дивно...
Незаможна моя господине,
Жайворат ти ліпила з тіста,
Їм у хаті було затісно,
І летіли вони за літом
На пшеничних своїх орбітах,
Підіймали гусей з оболоні
Слід муки залишали на скронях.
А мука ця, як мука чорна,
В допотопних камінних жорнах.
Біль гіркий і солодка згадка...
Як ми довго жили без батька.
І його, і тебе не видно,
Аполлоніє, мамо рідна.
Історична
гра
|