|
БЛАГОВІСТ
Спочатку менші, потім мікробільші
Сімейні драми творять кустарі...
До мене довго не приходять вірші,
Щоб раптом полонити на зорі —
Забрати руки, потім серце й мозок,
Сконцентрувати хмари над чолом
І перелити традиційний розум
По краплі у пісенне джерело.
Як у класично строгих брилах мармуру,
Шукаю форми в стародавніх амфорах,
Щоб передати в ній сучасний зміст...
За сніговими зимними заметами
Приходить січень у мій дім сонетами,
Безбожний і святий мій благовіст.
|