|
БРУКЛІНСЬКИЙ МІСТ
Він хотів кинутись
З Бруклінського мосту,
Щоб все сталося так,
Наче його і не було
На цьому прекрасному,
Забризканому кока-колою і кров'ю
Світі.
Вже через мить
Не треба буде думати,
Що нема роботи
(В країні,
Де стільки заводів, концерніві ферм).
Він не чутиме стогону
Розбитої поліомієлітом
Своєї дружини
(В країні,
Де стільки лікарень.
Санаторіїв і пансіонатів...
Навіть для собак).
Діти не проситимуть
Ані їсти, ані пити
(В країні, Яку називають
Найбагатшою,
Бо там викидають в море
Рис і цитрини)...
І раптом
Якась милосердна рука
Схопила його за комір!
О, як він зненавидів
Свого ангела спасіння,
Який розвіяв у нього
Останню ілюзію
На життя... у смерті.
|