ВІРШІ БОРИСА ДЕМКІВА

Головна Біографія Вірші Друзі сайту

Лялька
Тітка Модеста
Руки матері
Північна Мадонна
Двірничка
С.А. Крушельницькій
Сувора ніжність
Монолог невідомого солдата
Танець Есмеральди
Продовження революції
Урієль Акоста
Пам’ятник собаці
З циклу "Сонети лісу"
Благовіст
Срібний вогонь
Голосієва осінь
Біла голова
Коли дерева бувають великими
Аполлонія
Чоботи
Солдатські вдови
Стара хата
Признання
Двійник
Дівочі коси
Смерть художника
Сповідь комунарів
Бруклінський міст
Хлів безнадії

Шабля і сонет
Любов і канна
Ради рими одної...
У вічному піке
Образ печалі
Маска
Над таїною
Новина
Серце в соборі
Країна Лісса
В майстерні скульптора
Квіти Ромена
Незабудка
Едельвейс кохання
Оскарження Фауста
Відлебедіє світ

ДІВОЧІ КОСИ

На які ви плечі
Опадали, коси,
На які ви груди
Опадали?
То були не роси
В дивних косах,
То була печаль,
Жива і давня...
У любистку
Мати коси мила
В дівич-вечір
Своїй доні-долі.
В синь трепета
Підіймала крила —
Облітали зорі
У подолок.
Росли коси
До пояса довгі,
Росли коси довгі,
Виростали,
Та не ждала ти недолі,
Доле,
Та нещастя свого
Ти не знала...
Ні до кого ти вже
Не пригорнеш
Свого світку,
Молодого світку.
І тебе уже немає,
Горлице,
Лише коси,
Лише коси — свідки. ...
На які ви плечі
I
Опадали, коси,
На які ви груди
Опадали?
То горять не роси
В довгих косах,
То горить печаль,
Жива і давня.