|
ЕДЕЛЬВЕЙС КОХАННЯ
В твої глибокі очі впало небо
І зорі в твоїм серці заблукали...
Я вийду з пісні, щоб прийти до тебе
За думами, дорогами, роками.
Чи то шумить над звором тихий легіт -
Чекає, чи луна не одізветься?
Чи то блукає в горах гордий леґінь —
Шукає в скелях квітку едельвейса?
На полонину впала ніч прозора
І попливла, як марево, над плаєм...
Ти не шукай той цвіт у ясних зорях,
Ти не шукай його над водограєм.
Самітні зорі опадають в серпні —
Згоряють, щоб осяяти світання...
Квіт едельвейса кожен має в серці,
Коли у ньому розцвіте кохання.
Я стільки літ оберігав те слово,
Яке тобі сказати не посмів.
Від образу твого і грішного й святого
Я онімів.
Я стільки літ оберігав те слово,
Яке ношу і досі на устах,
Моя несказана, важка любове,
Мій вічний страх.
Я стільки літ оберігав те слово
Від фальші радості, від щирості зажур,
Я стільки літ оберігав те слово...
Чи я його назавжди збережу?
|