|
ЛЮБОВ І КАННА
Чорна-ріка тече не в чорну Лету,
А в білий день на голубині плеса,
Де на воді відбився профіль Наталі
Й в її очах німіюче питання:
«Чому так світ ненавидить поетів?
Невже тому, що стільки в них любові
В маленькім серці — гаснучім вулкані,
Що вистачить на тисячі жінок,
На тисячі розстріляних зірок...»
Та він одній віддав любові канну
З пелюсть свободи і своєї крові —
Вітчизні рідній, на усій планеті
Єдиній й неповторній, як світання...
В кривавій миколаївській імлі —
Нікчемна постать підлого Дантеса...
Чорна-ріка тече не в чорну Лету.
|