ВІРШІ БОРИСА ДЕМКІВА

Лялька
Тітка Модеста
Руки матері
Північна Мадонна
Двірничка
С.А. Крушельницькій
Сувора ніжність
Монолог невідомого солдата
Танець Есмеральди
Продовження революції
Урієль Акоста
Пам’ятник собаці
З циклу "Сонети лісу"
Благовіст
Срібний вогонь
Голосієва осінь
Біла голова
Коли дерева бувають великими
Аполлонія
Чоботи
Солдатські вдови
Стара хата
Признання
Двійник
Дівочі коси
Смерть художника
Сповідь комунарів
Бруклінський міст
Хлів безнадії
Шабля і сонет
Любов і канна
Ради рими одної...
У вічному піке
Образ печалі
Маска
Над таїною
Новина
Серце в соборі
Країна Лісса
В майстерні скульптора
Квіти Ромена
Незабудка
Едельвейс кохання
Оскарження Фауста
Відлебедіє світ

МАСКА

Казали, що не було тебе, Шекспіре,
А нині кажуть, що уже нема,—
Ті, що самі не вірили ніколи
Ні в свого бога, ні в чужого чорта.
Чи не твоє те «бути чи не бути»
У Гамлета схрестилось на устах,
Чи не тебе так мучила Офелія,
І не Отелло вбив любов, а Яго...
Світ подає театру честі шпагу,
Щоб не ховався в бутафорних келіях,
Щоб проти театральності постав,
Аби відрікся від буденних буднів,
Хай буде біле білим, чорне чорним,
Щоб це закляте розірвати коло,
В якім чорніла маска, як німа...
Казали: не було тебе, Шекспіре?