|
НЕЗАБУДКА
Там, де стояла ти на верховині.
Немов зоря, немов ясна зоря,
Вже повмирали невмирайки сині
І незабудки гаснуть на вітрах.
Любили ми, любили і згубили
Те, що шукали так багато літ...
Там, де у небо сині дзвопи били,
Холодні хмари ходять по землі.
Там, де горіла біла пелюстиші.
Шумить гроза, шумить страмиш гроза,
І на стеблі дзвінка росина стигне,
Немов сльоза, немов твоя сльоза.
Та не мине безслідно так і хутко
Твоє кохання вічне і святе,
І ще тебе згадає незабудка,
І невмирайка з туги проросте.
|