|
НІЧ І КОБУЛЕТ
Бринять цикади. Ніч, неначе дзвін, У серці підкликається
луною. Шатро небес прозоре наді мною — Виходять зорі на високий кін.
Бринять цикади. І я теж бриню, Напившись неосвяченої сині. Краси первісну
і тонку броню Ніяка сила побороть не в силі. І фауна, і флора гомонить,
Й звізди моєї посрібленна нить —¦ Як Аріадни таїна збагненна. З природи
я — природа у мені. Бринять цикади, як живі огні. Я на землі і близько
так до неба.
|