|
НОВИНА
....Ніхто не ладен тих слідів зітерти —
Листки кленові розвіває вічність,
І тих листків не втопиш у ріці,
Вони спливають болем у новелі...
Якби не він той світ проклясти міг,
То хто б зумів так страшно написати?
А слів для страху треба небагато,
Бо страх завжди великий і німий.
...Кленова гілка у моїй руці.
Які вони окрилені й закличні,
Ті немовлята болю невеселі.
Листки кленові не пізнали смерті
І золотом у наші очі віють..,
— Чи чули-сьте ви, дедю, новину?!
|