|
ОБРАЗ ПЕЧАЛІ
Якби не лицар образу Печалі,
Цей білий світ не знав би про Ламанчу,
Смішний до сліз ідальго Дон-Кіхано,
Який любив так страшно Дульцінею,-—
Так не любив ніхто ще на землі,
Та вже була зачата в горі пізьма,
Та вже була і Віра, і Надія,
І вже була окрилена відвертість,
І він один, що не боявся смерті,
За щастя мав своє кохання дивне...
Але було уже вмирати пізно,
Бо вітряки маячили в імлі
І чорні тіні мчали над землею,
Щоб не розквітло дерево Кохання...
Цей білий світ не знав би про Ламанчу,
Якби не лицар образу Печалі.
|