|
ПРИЗНАННЯ
Не біда,
Що ви не знаєте Шопена,
Вуйку з голубиної провінції...
Посвітліла призьба, наче сцена,
І турботи надвечірні жінчині.
Житньо-руса клуня на відлунні
Парфеноном виросла під місяцем.
Це звичайно, вуйку,
Що ви з вуйною
На своїм обійсті глину місите.
Ви гончар,
Горнята з неї робите —
Витвори з любові і горіння.
Це нічого, вуйку,
Що ви в робі
Ходите і в будні, і в неділю.
Не дано
Кінчати інститутів.
Срібна птаха
Вам на скроні сіла.
Є у вашім життєвім статуті
Надприродна мудрість гречкосія.
Є у вас своя робоча музика,
Своя пісня
З громовими ямбами.
У терпких долонях заскорузлих
Ви планету носите, мов яблуко.
І вона, послушна і шалена,
Вся вмістилась у турботи жінчині.
Не біда,
Що ви не знаєте Шопена,
Вуйку з голубиної провінції
Прапор
Тернопільської області
|