|
РАДИ РИМИ ОДНОЇ...
Ніколи не прийду до Голосіева,
Щоб не повірити, що вас уже нема,
Що закінчилися вечірні ті розмови
З деревами, і квітами, й самим собою,
З поетами, що, мов гриби з дощами,
Зростали попід вікнами ясними.
Вони засвіт спішили на пораду,
Несли слова не тільки на папері,
Ви відчиняли їм у душу двері,
Завжди були усім, як дітям, раді...
Задля одної голосної рими
Ви всіх приймали, що б ті не писали,
Лиш би слова ті не були убогі,
Лиш би вони в,собі несли щось нове...
Щоб не повірити, що вас уже нема,
Ніколи не прийду до Голосієва.
|