|
Лялька
Тітка Модеста
Руки матері
Північна Мадонна
Двірничка
С.А. Крушельницькій
Сувора ніжність
Монолог невідомого солдата
Танець Есмеральди
Продовження революції
Урієль Акоста
Пам’ятник собаці
З циклу "Сонети лісу"
Благовіст
Срібний вогонь
Голосієва осінь
Біла голова
Коли дерева бувають великими
Аполлонія
Чоботи
Солдатські вдови
Стара хата
Признання
Двійник
Дівочі коси
Смерть художника
Сповідь комунарів
Бруклінський міст
Хлів безнадії
Шабля і сонет
Любов і канна
Ради рими одної...
У вічному піке
Образ печалі
Маска
Над таїною
Новина
Серце в соборі
Країна Лісса
В майстерні скульптора
Квіти Ромена
Незабудка
Едельвейс кохання
Оскарження Фауста
Відлебедіє світ
|
СЛОВА
Грузинське «деда» — наше рідне «мати», А «батько» дивно
так — звучить: «мама».. Як добре друзів незрадливих мати, Навіть тоді,
як ворогів нема. Як добре знати таємницю слова, Що пролягає між людьми,
як міст,
Яке на рідній і братерській мовах Один великий зберігає зміст. ...Ніхто
мені не вірив, що не а гір я (В розмові мене звали «Суліко»), І згодом
я повірив в це також. «Варсклавібі» — по-нашому «сузір'я». «Цхалі» і
«пурі», «дза» і «сікварулі», «Міца», і «мзе», і «мта», і «ца», і «згва»
*. Слова, слова, як щедрий лік зозулі, Немов перлини, дорогі слова.
І різні й схожі, як земля і небо, Близькі її далекі, наче сум і сміх.
...Лише одного слова — «гапшореба» — Я по-грузииськи вивчити не зміг.
Небес і моря голубе руно Аджарську землю огортає щедро, І музики далекої
крещендо, Немов мені знайомої давно, Вливається в окарину душі. З крилатих
слів народжується пісня. Я так люблю... Але це буде після,
А поки в небі грому гармаші Виковують, як шаблю, блискавицю, Щоб темінь
покарати навісну. Беру перо, як факел, у правицю, Під вітром відрікаюся
від сну. І лише море на світанні сонне (Хмільне до згуби морфію вино)...
Іду, Колхідо, молодим Ясоном Шукати слова дороге руно.
|