|
З циклу «СОНЕТИ ЛІСУ»
За байраком сивіла раїна.
У лузі закривавилась калина.
На чільний плац виходили гаї.
Сади стояли мертві, мов руїни,
Коли стріляли в серце України
Кати і «визволителі» мої.
Коли мій край арканили вандали,
Дерева з мого болю виростали,
Як мої рани вирваними віршами...
А на гілках мої надії вішали
Так педантично, так великодумно
Рубали ліс мені на чорне трумно,
А я вертався зелено й нескорено
І воскресав у калиновім корені.
|