|
СРІБНИЙ ВОГОНЬ
Налита хаща чарами по вінця...
І недругам усім наперекір
Іде моя відроджена провінція
Шляхами Жовтня до червоних зір.
Не слід штиблетів у глевкім болоті
Вишукував я в рідному селі,
В цинічні пихи вищої підлоти
Я забивав слова, як вухналі,
І ширшою здавалася дорога.
Од сивої печалі Козерога
Я нахилявсь до материних скронь.
В зеленоруннім непокірнім березні
На невідкритім ще і досі березі
Палає сріблом торкнутий вогонь.
|