|
СУВОРА НІЖНІСТЬ
Часом в очі поселяться грози,
Потім крига згрубілості скресне
І нові воскресають весни,
Часом в очі поселяться грози.
Я напився ясного грому,
Крапель поту, як сіль, солоних,
З голубої землі долоні
Я напився ясного грому.
Ждуть на мене зелені друзі
Вдалині, де колоситься жито,
Я не можу без вітру жити,
Ждуть на мене зелені друзі.
Не тримай мене, мамо, вдома,
Я родився, напевно, птахом,
Не тумань свої очі страхом,
Не тримай мене, мамо, вдома.
|